Вже 22 роки поспіль в Україні підтримують традицію прогнозування весни за допомогою бабака-віщуна. За цей тривалий час екологічна ініціатива науковців переросла у щорічне свято, що привертає увагу до збереження червонокнижних степових гризунів. Протягом двох десятиліть почесну місію метеоролога виконували чотири різні представники династії Тимків.
Тимко та історія українського Дня бабака
В Україні перший День бабака офіційно відзначили у 2004 році на біостанції Харківського національного університету імені Василя Каразіна. Саме тоді харківські науковці започаткували традицію «будити» бабака та спостерігати за його поведінкою другого лютого, щоб зробити символічний прогноз на прихід весни. Традицію віщування весни започаткували, щоб привернути увагу до захисту гризунів, адже бабаків степових внесли до Червоної книги України як вид, що зникає.
Найвідомішим українським бабаком‑віщуном є Тимко, який мешкає на біологічній станції у селі Гайдари на Харківщині. Щороку другого лютого фахівці розбуджують його, аби спостерігати за поведінкою та «запитати», коли очікувати весну. Якщо бабак не бачить своєї тіні, то, весна буде ранньою, а якщо бачить тінь, то зима триватиме ще кілька тижнів. За два десятиліття цю роль виконували три бабаки: Тимко I, Тимко II й з 2018 року — Тимко III, який останнім продовжує традицію.
Коли прийде весна у 2026 році за прогнозом бабака
Через безпекову ситуацію та морози цього року Тимко давав своє передбачення у дистанційному форматі. Бабак віщує, що весна настане за шість тижнів — він побачив свою тінь. Цього року прогноз давав новий віщун Тимко IV, брат Тимка III.
Про це повідомила пресслужба Харківського національного університету імені Каразіна.
«Отже, у 2026 році бабак побачив свою тінь. Тобто, весна прийде через шість тижнів. Принаймні, він так вважає», — говорить завідувач біологічної станції університету Володимир Грубник.
