На сайті Кабінету Міністрів України зареєстрували петицію з пропозицією оновити слова Державного Гімну України. Автори ініціативи пропонують залишити музику Михайла Вербицького, але замінити текст на новий — із більшим акцентом на перемозі, мирі, єдності, житті та процвітанні України.
Як зазначено в тексті петиції, її автори не заперечують історичного значення чинного Гімну. Водночас вони вважають, що державний символ має не лише нагадувати про боротьбу українців, а й формувати образ майбутнього країни.
Станом на 22 вересня петиція набрала понад 2800 голосів.
Які зміни пропонують
Автори петиції звертаються до Кабміну з проханням ініціювати внесення змін до Закону України «Про Державний Гімн України».
Мелодію Михайла Вербицького пропонують не змінювати. Натомість для слів представили нову редакцію. Вона починається словами «Процвітає України — і слава, і воля», а серед основних мотивів запропонованого тексту — свобода, мир, любов, єдність і добробут.
Ініціатори пояснюють пропозицію тим, що в умовах війни та пережитих українцями втрат суспільству, на їхню думку, потрібні слова, які не тільки розповідають про боротьбу, а й підкреслюють віру в перемогу та мирне майбутнє.
Це позиція саме авторів петиції, а не ухвалене державою рішення.
Коли з’явився нинішній Гімн України
Історія «Ще не вмерла Україна» сягає XIX століття. Текст написав український етнограф, фольклорист і громадський діяч Павло Чубинський восени 1862 року в Києві. У 1863 році вірш опублікували у львівському часописі «Мета». Через те, що він був надрукований поряд із творами Тараса Шевченка, певний час у Галичині його навіть помилково вважали твором Шевченка.
Перша публікація вірша у львівському журналі «Мета» у 1863 році. Фото: galinfo.com.ua
Вірш зацікавив священника та композитора Михайла Вербицького. Український інститут національної пам’яті зазначає, що композитора привабили патріотичний зміст і форма твору. Спочатку Вербицький створив солоспів, а згодом — хорову версію. Перше відоме публічне виконання майбутнього гімну відбулося 10 березня 1865 року в Перемишлі.
Які сенси Павло Чубинський заклав у текст
«Ще не вмерла Україна» виникла в період українського національного руху XIX століття, коли українці не мали власної незалежної держави.
У центрі твору — думка про те, що, попри несприятливі історичні обставини, Україна, її воля та національна ідентичність продовжують існувати. Звідси й початкова формула «Ще не вмерла…» — не констатація занепаду, а твердження про незнищенність народу та надію на власне майбутнє.
Іншими наскрізними мотивами стали свобода, готовність її захищати, козацька спадщина та право українців самим господарювати на своїй землі. У пізніших версіях пісні також виразно звучала ідея соборності українських земель. Український інститут національної пам’яті відносить політичну єдність українців до провідних мотивів національного руху другої половини XIX століття.
Тому історичний контекст оригінального твору суттєво відрізняється від запропонованого авторами сучасної петиції тексту: Чубинський писав про збереження нації та здобуття свободи, тоді як ініціатори нинішньої пропозиції хочуть сильніше наголосити на образі вже вільної, мирної та успішної України.
Як пісня стала державним символом
Пісня на слова Чубинського та музику Вербицького стала популярною в українському національному русі задовго до відновлення незалежності України. Її виконували як національний гімн на українських зібраннях, а в період Української революції 1917–1921 років вона також використовувалася як гімн.
Після проголошення незалежності України Верховна Рада 15 січня 1992 року затвердила музичну редакцію Державного Гімну. Остаточно його слова на законодавчому рівні закріпили 6 березня 2003 року, коли парламент ухвалив Закон «Про Державний Гімн України».
Нині законом встановлено, що Державним Гімном є національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплету та приспіву твору Павла Чубинського.
Змінити слова Гімну лише петицією неможливо. Конституція визначає, що слова Державного Гімну затверджуються законом, який має бути прийнятий не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Тож навіть у разі подальшого просування ініціативи остаточне рішення щодо зміни тексту належить парламенту в установленому Конституцією порядку.
Нагадаємо, іноземні інвестиції вже сьогодні допомагають відбудовувати Україну.
