Із 2015 року проєкт «Куратор» впроваджує цифрові тренажери для підготовки Сил оборони України, що дозволяють ефективно навчати тисячі бійців у польових умовах. Нещодавно один із продуктів лінійки «Куратор» пройшов кодифікацію Міністерства оборони України та отримав код НАТО — це офіційне підтвердження відповідності військовим стандартам і можливості повноцінного застосування в системі оборони. Засновник проєкту полтавець, ветеран Дмитро Горішній із позивним «Спікер» розповів про шлях розробки симуляторів для роботи з протитанковим і зенітним озброєнням.
Розвиток від базового тренажера до комплексної системи підготовки
Як розповідає Дмитро Горішній, історія проєкту «Куратор» розпочалася ще у 2015 році. Це був період, коли українське військо гостро потребувало швидких та дієвих рішень для підготовки мобілізованих та добровольців. Ідея виникла не в кабінетах, а через безпосередню роботу з людьми, які поверталися з фронту або готувалися до виходу на позиції.
«У 2015 році, через мої руки пройшло багато людей з Донбасу. Тоді було багато військових, чиї методи роботи нам не зовсім підходили, і ми почали пропонувати своє бачення», — згадує засновник проєкту.
Команда розробників склалася не з кадрових військових чи досвідчених інженерів, а просто з зацікавленої та талановитої молоді. Саме їхня енергія та готовність до сміливих експериментів дозволили втілити задум у життя.
«Наша сила була в математичній школі та бажанні розібратися. Ми будували навчальне обладнання, базуючись на цифрах і фізичних розрахунках, які самі ж опановували, а вже потім відпрацьовували ці моделі безпосередньо у військах», — додає він.
Першим симулятором, з якого фактично почався проєкт «Куратор», став тренажер для протитанкового ракетного комплексу «Фагот». Його створювали як базове, максимально просте рішення для підготовки гранатометників в умовах гострого дефіциту навчальних центрів і боєприпасів. Симулятор дозволяв відпрацьовувати базові навички наведення та роботи з комплексом без використання бойового комплекту, що дало змогу швидко навчати особовий склад навіть у польових умовах.
З часом команда розширила лінійку симуляторів. Наразі вона охоплює тренажери для РПГ-7, РПГ-22, AT4, Javelin, переносних зенітно-ракетних комплексів. Окрім цього, під запити підрозділів виготовляють симулятори для менш поширених або застарілих систем озброєння — зокрема NLAW, «Метис», «Фагот» і «Корсар». Навіть за обмеженої кількості таких систем потреба в якісній підготовці військових до їх застосування залишається актуальною.
Місток між теорією та практикою
Засновник проєкту зазначає, що навчання має бути простим, доступним і ефективним, оскільки симулятори дозволяють заповнити прогалини у підготовці без зайвих витрат ресурсів. Підготовка не повинна обмежуватися лише одними теоретичними знаннями, адже практичні навички є важливими для формування професійного бійця. Проте саме тренажер стає тим містком, який дозволяє ефективно поєднати вивчене в підручнику з реальним досвідом. Знання теорії є обов’язковим, але без відпрацювання на симуляторі перші кроки на полігоні можуть стати марною тратою ресурсів.
«Не можна просто утилізувати боєприпаси, це не дасть результату», — наголошує пан Дмитро.
Однією з ключових переваг розробок є їхня мобільність. Тренажери можна використовувати не лише у навчальних класах, а й безпосередньо на полігонах або поблизу передових позицій. Це дає змогу підрозділам відпрацьовувати практичні навички в умовах, максимально наближених до бойових, без витрат боєкомплекту та без ризику для особового складу.
Масове навчання бійців у 2022
Найбільш інтенсивний етап використання техніки припав на 2022 рік, коли виникла потреба масово готувати добровольців та мобілізованих у різних структурах. Дмитро Горішній згадує, що обладнання працювало фактично в цілодобовому режимі — лише за той рік вони об’їздили 200 підрозділів.
«Ми працювали з усіма — ЗСУ, ТРО, Нацгвардія. Кому треба було підготувати людей або перевчити добровольців, ми самі приїздили в підрозділи й навчали їх. Ранок починається з одною групою, вечір закінчується з іншою», — розповідає “Спікер”.
Доступніше і краще за закордонні аналоги
Одним із найсильніших аргументів на користь української розробки є її вартість та пропускна здатність. Завдяки, тому що обладнання створюється в Україні за власними технологіями, воно є значно доступнішим за закордонні аналоги. Це дозволяє закуповувати системи масово, забезпечуючи підготовку не лише професійних військових, а й резервістів, добровольців та навіть молоді в закладах освіти, створюючи справді масштабну систему оборонної підготовки.
«Коли ми кажемо про ціну одного закордонного тренажера — то це від 3 до 10 систем “Куратор”. За нашими оцінками, через один комплекс за рік проходить якнайменше 1000 осіб», — пояснює засновник проєкту.
Код НАТО як підтвердження якості
Як пояснює пан Дмитро офіційне визнання від Міністерства оборони та отримання коду НАТО — це передусім підтвердження того, що українська молодь здатна створювати продукти, які відповідають найсуворішим світовим стандартам. Хоча такий статус відкриває двері до експорту, Дмитро Горішній займає принципову позицію: ресурси та розробки мають насамперед працювати на зміцнення українського війська до моменту повної перемоги.
«В першу чергу, це вихід на ринок НАТО. Це правила гри. Тепер ми знаємо, яким вимогам маємо відповідати. Але на запитання про закордонну співпрацю відповідь одна — це Перемога України. Ми свідомо спрямовуємо технології на потреби нашої держави. Іноземним партнерам часто потрібні “красиві” рішення, а нам потрібно те, що працює тут і зараз», — говорить засновник проєкту.
З якими викликами стикається проєкт сьогодні та які плани на майбутнє?
Попри те, що тренажери «Куратор» уже роками доводять свою ефективність на практиці, команда продовжує натрапляти на бюрократичні труднощі під час державних закупівель. Проте це не зупиняє розробників. Наразі вони зосереджені на вдосконаленні систем та створенні нових типів симуляторів для інших видів озброєння, щоб закрити потреби підрозділів, які виконують найскладніші завдання на фронті.
«Це вже не просто розробка, це серійний продукт, який експлуатується роками. Але дуже багато організаційних питань стоять зараз попереду. На жаль, часто виникають складнощі на тендерах через різні ліги людей. На найближчий рік план — не просто тримати планку, а створювати нові рішення, які реально допоможуть підрозділам», — підсумовує «Спікер».
