Український гідрометеорологічний центр попереджає про весняне підняття рівня води на річках Полтавщини. За даними синоптиків, сніг у басейнах річок області повністю розтанув на початку березня. Хоча це відбувалося без дощів, загальна кількість води наразі відповідає звичним показникам для цієї пори. Гідрологи очікують, що найвищий рівень води буде в другій половині березня та на початку квітня.
У Полтаві та навколишніх селах вода вже дістається до дачних ділянок та низьких місць у мікрорайонах Вороніна, Герівка та Крутий Берег. Вода може вийти на заплави річки Ворскла біля Кобеляк, річки Псел поблизу Гадяча та річки Хорол поруч із Миргородом.
Сьогодні ми сприймаємо Ворсклу як спокійну річку, проте ще кілька десятиліть тому вона могла перетворитися на справжню стихію. Щоб краще зрозуміти нинішню гідрологічну ситуацію, варто згадати, як місто виживало під час найпотужніших повеней минулого століття.
“Дика” Ворскла, якої ми не знаємо
За свідченнями місцевого краєзнавця та географа Леоніда Булави історія Полтави пам’ятає значно суворіші часи, коли Ворскла була справді “дикою” та некерованою стихією. До того, як річище річки зарегулювали шлюзами та дамбами, її долина мала зовсім інший характер із пологим лівим берегом та широкою заплавою, що сягала 10–15 кілометрів завширшки.
“До спорудження водосховищ річка була глибшою. Найнижчий рівень води зазвичай становив близько 1,5–3,5 метрів, а на плесах сягав 12 метрів”, — додає географ.
Один із перших масштабних розливів XX століття, стався у березні 1933 року. Повінь була настільки великою, що на будівництво захисних споруд мобілізували студентів полтавських вишів.
“Тоді підтоплення з Ворскли були справжнім випробуванням для міської інфраструктури. Влада була змушена мобілізувати студентів, аби буквально вручну стримувати натиск води, що загрожував житловим кварталам”, — розповідає краєзнавець.
Випробування війною: катастрофа 1942 року
Найбільш детально зафіксованою була повінь 1942 року, що сталася під час нацистської окупації міста. Зима того року була суворою. Сніговий покрив у 4–7 разів перевищував норму, сягаючи одного метра. У квітні під час весняного потепління рівень води піднявся майже на шість метрів, а вода вирувала містом майже два місяці.
“Крізь русло пройшло 1,5 мільярда кубічних метрів води. Люди були змушені рятуватися на дахах власних домівок в очікуванні човнів. Водночас окупаційна адміністрація перевела Подільську амбулаторію на вулиці Подільській, 59, на цілодобовий режим і додатково відкрила пʼять тимчасових медпунктів”, — зауважує пан Леонід.
У той рік створили спеціальний штаб, який забезпечували лопатами, ломами, баграми та кирками для боротьби з затопленнями. Дитячий будинок терміново вивезли на виселок Червоний Шлях. Мешканцям районів, що опинилися в зоні ризику, дозволили позачергове молоття борошна, щоб люди мали запас хліба.
1953 рік: Рекордна повінь на Ворсклі
Як розповідає краєзнавець найстрашнішим в історії став розлив 1953 року. Тоді рівень Ворскли піднявся на девʼять метрів. Вода затопила заплавні луки, значну частину Подолу та прилеглі селища. Саме після цієї події річку почали “приборкувати” інженерно.
“Після 9-метрового стрибка води у 1953-му стало зрозуміло, що Ворсклу треба приборкувати. Саме цей рекордний розлив став каталізатором для будівництва гідротехнічних споруд, які сьогодні захищають Полтаву”, — пояснює Булава.
Як будівництво дамб і ГЕС приборкало Ворсклу
З 1963 року масштабних розливів, які б загрожували місту, більше не фіксували. Це стало прямим результатом будівництва цілого каскаду гідротехнічних споруд, що впорядкували течію річки. Стабільність водного режиму забезпечили Вакуленцівський та Нижньомлинський шлюзи-регулятори, а також робота Опішнянської та Кунцівської ГЕС.
Важливим етапом у цьому процесі стало зведення дамби в Нижніх Млинах у 1950-ті роки. Та запуск Нижньомлинської малої ГЕС на Ворсклі у 1950 році. Крім того, на режим річки суттєво вплинуло створення великого водосховища в її гирлі — колишнього Дніпродзержинського, а нині Кам’янського, куди тепер впадає Ворскла, що остаточно мінімізувало ризики виникнення великих повеней.
“Остання помітна повінь, коли річка трохи вийшла за межі русла, була зафіксована у 2018 році. Проте навіть якщо цьогоріч відбудеться сильний розлив, завдяки існуючій системі захисних споруд підтоплення будуть не такими значними, як у минулому столітті”, — підсумовує краєзнавець.
