Ще кілька десятиліть тому українські мазанки вважали пережитком минулого. Їх обкладали цеглою, перебудовували або залишали руйнуватися. Нині ж інтерес до традиційного житла стрімко зростає. Все більше українців прагнуть не лише відновлювати старі оселі, а й будувати нові за традиційними технологіями.
За словами дослідниці традиційної архітектури, мазанкарки Наталії Супрун, останніми роками ставлення до мазанок суттєво змінилося.
«Зараз це набуває популярності. Можливо, ще досі такий перехідний період, коли люди спочатку купували мазанки, вони не дуже розуміли, що з нею робити, і намагалися сучасними матеріалами їх відновити. Але все більше і більше інформації з’являється, і все більше є запит на екологічне, автентичне житло», — говорить Наталія.
Війна повернула українців до власного коріння
Однією з причин відродження інтересу до традиційного житла стала повномасштабна війна. Українці дедалі частіше звертаються до своєї історії та культури, прагнучи краще зрозуміти власну ідентичність.
«З початком повномасштабної війни у нас збільшився запит на якусь саме ідентифікацію. Тому люди дійсно цікавляться, як це робилось раніше, і як це зробити так, щоб житло було і за старими технологіями екологічними, і при тому придатне для комфортного сучасного життя», — зазначає мазанкарка.
Мазанка — це не стиль, а технологія
Попри поширену думку, мазанка — це не окремий тип будинку. Як пояснює дослідник української традиційної культури Назар Божинський, назва походить саме від способу будівництва:
«Хата-мазанка — це здебільшого від технологій виробництва. Це житловий будинок за народними традиціями, який оброблений ззовні глиняним розчином».
При цьому такі будинки були характерні не лише для українських сіл.
«Зараз і в Полтаві, і в Харкові, і в Києві можна недалеко від центру знайти порівняно багато мазанок. Тобто це не тільки українські села, це взагалі обличчя української архітектури», — додає Назар.
Чи справді мазанки недовговічні?
Ще один міф, який спростовують дослідники, — короткий термін служби глиняних будинків. За словами Назара Божинського, усе залежить від догляду.
«Термін необмежений. В тому сенсі, що якщо її правильно експлуатувати, використовувати, то хата може стояти 100 років, 200», — пояснює він.
Старі оселі отримують нове життя
Попри те, що багато автентичних мазанок уже втрачено або перебудовано, ентузіасти продовжують їх відновлювати. Один із прикладів — етнопоселення «Старий хутір» в Опішні, де старовинна хата отримала друге життя.
На думку господині садиби Світлани, сьогодні інтерес до таких осель пов’язаний із бажанням українців краще відчути власне коріння.
«Зараз такі часи в Україні, що ми як ніби прокинулися і зрозуміли, що щось було не то, як ніби в сні трішки були і як ніби трішки в ілюзії нас так тягнули в інші цінності. Але коли люди сюди приїздять і бачать справжні українські хати, традиції, і вони розуміють, що вони частина цього, вони як ніби відчувають коріння і підсилюються від цього», — говорить вона.
Нині Українська мазанка перестає бути лише спогадом про минуле. Для багатьох вона стає символом традицій, екологічного способу життя та зв’язку поколінь.
Нагадаємо, у Диканьці хочуть відновити Бузковий гай: шукають законний спосіб розчистити територію.
