Чи знаєте ви, у чиїй власності перебувають медіа, які чи відкрито розповідають про себе? Представниця Інституту масової інформації в Полтавській області проаналізувала 15 онлайн-медіа та 7 телеканалів регіону*. Лише медіа “Полтавська хвиля” задекларувало абсолютну відкритість, набравши максимальні 7 балів, ще вісім медіа близькі до ідеального показника і набрали 6 балів із 7 можливих. Ще сім видань мають низький рівень відкритості, набрали 0,5-3,5 балів із 7 можливих.
Метою моніторингу** було з’ясувати, наскільки медіа прозорі для своєї аудиторії, чи можуть читачі із сайту медіа зрозуміти кому воно належить, хто працює журналістами, як зв’язатися з редакцією; а також чи мають медіа політичні зв’язки власників/бенефіціарів чи зв’язки з великим чи місцевим бізнесом чи можна вважати медіа незалежним за структурою власності. А також перевіряли, чи вказують на своїх сайтах видання дані хто відповідальний за контент, редакцію, авторство матеріалів та чи є контактні дані.
Головна “сліпа зона” регіону — кінцеві бенефіціари. Лише 3 із 15 онлайн-видань (“Полтавська хвиля”, “Коло”, “Кременчуцька газета”) відкрито розкривають реального кінцевого власника на своїх ресурсах. Решта або не вказують структуру власності або ж вказують формальну назву юрособи/ФОП. Найпростішим критерієм для медіа лишається авторство матеріалів (майже всі ставлять підписи під текстами) та наявність зворотного зв’язку (хоча б e-mail чи телефон). Натомість розділи про склад команди та юридичний статус ігноруються майже половиною редакцій. Повну інформацію про командру дають, до прикладу, “Полтавська хвиля”, “Кременчуцький телеграф”.
Лідер медіавідкритості у регіоні — “Полтавська хвиля”
Медіа “Полтавська хвиля” набрало 7 балів із 7 і представляє тип незалежного регіонального медіа нової хвилі, побудованого на організаційній структурі та повній ідентифікації команди перед аудиторією. Офіційна реєстрація ресурсу в Нацраді як онлайн-медіа та публічність ключових засновників і редакторів закріплюють за виданням статус відкритого та підзвітного суб’єкта інформаційного простору Полтавщини. З точки зору медіапрозорості та редакційної структури ресурс мінімізує класичні для локальної преси ризики прихованого політичного впливу. Кінцевий контроль залишається безпосередньо за творцями проєкту, а саме ГО “Інститут розвитку та захисту демократії”. Відкриті реєстри не фіксують афіліацій власників із політиками, чинними депутатами чи бізнесом області. Персоніфікація більшості матеріалів реальними авторами, структурована сторінка редакції та наявність зворотного зв’язку зміцнюють інституційну довіру читача, хоча подальше підвищення стандартів прозорості вимагатиме від видання ще чіткішого розкриття фінансових показників і часток статутного капіталу безпосередньо у вихідних даних вебсайту.
На сайті “Полтавської хвилі” є аж три розділи з інформацією про медіа та команду. Скриншот з сайту poltavawave.com.ua
Отже, “Полтавська хвиля” демонструє високий рівень відкритості та підзвітності перед своєю аудиторією. Видання відповідно до Закону України “Про медіа” зареєструвавшись у Національній раді як суб’єкт у сфері онлайн-медіа (суб’єктом виступає ФОП Улибін В. А.). Читач має доступ до ідентифікованого складу редакції, чітко розмежованих каналів комунікації (відділи новин, реклами, прямі телефони та e-mail) та персоналізованих авторських підписів під журналістськими матеріалами і блогами.
Медіа демонструють відкритість і прозорість, але не всі розкривають дані про кінцевих власників
47% з проаналізованих медіа мають помірно високий рівень відкритості і набрали по 6 та 6,5 балів із можливих 7. Це Коло, Зміст, Кременчуцька газета, Кременчуцький телеграф, телестудія “Миргород”, Суспільне Полтава, ІРТ-Полтава,(цей телеканал набрав 6,5 балів, тоді як решта по 6 із максимальних 7). Згадані медіа можна назвати виданнями з достатнім рівнем прозорості, але більшість з них не вказують на своїх сайтах окремих вкладок про команду, або кінцевого бенефіціара/власника. Ці медіа відкрито комунікують з читачами на операційному рівні, проте інформацію про реальних засновників знайти на сайті складно.
До прикладу, на сайті “Зміст” чітко вказано реєстраційні дані суб’єкта у сфері медіа та ідентифікатор Нацради, оприлюднено контакти редакції, фізичну адресу, ім’я керівника проєкту та редакторки, матеріали мають персональне авторство. Є розділ з інформацією про команду, авторів публікацій. Водночас немає даних про те, хто саме юридично створив організацію. У розділі “Про нас” зазначено, що сайт “створили у 2017 році за ініціативи Олексія Сердюкова та його команди”, при цьому не вказано подробиці про команду.
На сайті є розділ з інформацією про одного засновника та авторів матеріалів. Скриншот з сайту zmist.pl.ua.
Видання “Полтавська думка” також демонструє достатній рівень операційної підзвітності: на сайті зазначено головну редакторку, є повні контактні дані з реальною фізичною адресою редакції, зафіксовано високу частку авторських журналістських матеріалів, вказано офіційний ідентифікатор у Реєстрі суб’єктів у сфері медіа Нацради та власника видання. Водночас інтернет-ресурс не містить відкритого розділу про структуру власності, розподіл часток чи кінцевих власників, обмежуючись лише згадкою юридичної особи ТОВ “Полтавська думка” та ФОП без пояснення їхніх взаємозв’язків. Також вказано, що партнером видання є ГО “Інститут запровадження демократичних ідей”. Поглиблений аналіз державних реєстрів дає зрозуміти, що 100% корпоративних прав видання належать Ірині Іващенко, дружині Сергія Іващенка, лідера фракції “Слуга народу” у Полтавській міській раді та співвласника однієї з найбільших будівельних компаній регіону (БК “КВП”). У співзасновниках ГО “Інститут запровадження демократичних ідей” також значиться людина з команди Сергія Іващенка Андрій Шугов.
Зв’язок між власником ФОП Ірина Іващенко і Сергієм Іващенком помітно по тому, скільки матеріалів на сайті можна знайти за запитом “Сергій Іващенко”. Скриншот з сайту dumka.poltava.ua
Найнижчий рівень прозорості має видання Кременчук Today (показник 0,5 балів з можливих 7). Інформації про власників, засновників, а також команду на сайті немає. Єдина згадка – кілька прізвищ (які, ймовірно, є лише псевдоніми, оскільки реальних журналістів у Кременчуці з вказаними прізвищами знайти не вдалося). Єдина згадка про контакти – електронна пошта.
На сайті видання немає розділу про засновників а команду. Скриншот з сайту kremen.today
Локальний телеканал, заснований церквою, зараз працює фактично анонімно
Показник в 0,5 балів має телестудія “Лубни”. Телестудія демонструє низький рівень публічної прозорості (0,5 бала з 7), функціонуючи на своєму ключовому цифровому майданчику фактично як анонімний ресурс. Звичайний глядач YouTube-каналу позбавлений можливості дізнатися, яка саме юридична структура стоїть за створенням контенту, хто відповідає за редакційну політику та хто є авторами відеосюжетів. Окрім відсутності обов’язкових вихідних даних, медіа використовує знеособлену подачу матеріалів без персонального титрування журналістів, а назва “Міська телевізійна компанія” вводить аудиторію в оману щодо можливого комунального чи муніципального статусу мовника. Оскільки аналіз відкритих державних реєстрів виявляє рідкісну для регіонального телепростору модель власності: мовник є інституційно афілійованим із релігійною структурою. Кінцевим бенефіціарним власником ТОВ “МТК “Лубни” є митрополит Полтавський і Миргородський УПЦ Филип (Роман Осадченко), юридична адреса компанії розташована безпосередньо на території Спасо-Преображенського Мгарського монастиря. Проте аналіз свідчить також про те, що інформація застаріла. Тож глядач не може зрозуміти, хто стоїть за телеканалом.
Телеканал не розкриває власників і командру. Медіапроєкт продовжує функціонувати у форматі інформаційного інтернет-ресурсу. Проєкт публікує новини міста та району через власні сторінки у соцмережах. Скриншот з youtube-каналу телестудії “Лубни”
Медіа з політичним присмаком: дані про власника є, розділу про командру – немає
Телеканал ІРТ-Полтава набрав високий рівень прозорості (6,5 з 7 балів), але на сайті відсутній окремий розділ з даними про команду та журналістів. Разом з тим є розділ з інформацією про власників.
На сайті телеканалу “ІРТ-Полтава” вказує дані про власників. Скриншот з сайту irt.pl.ua.
Навесні 2021 року телеканал перейшов від родини ексмера Полтави Андрія Матковського у власність Віталія Сучкова (ТОВ “Компанія „Гепард“”). За даними журналістських розслідувань видання “Полтавщина” та аналізу корпоративних зв’язків, Віталій Сучков виступав менеджером та довіреною особою у бізнес-структурах, афілійованих із Сергієм Бєлашовим — головою фракції “ВО „Батьківщина“” в Полтавській обласній раді та великим газотрейдером. Віталій Сучков є засновником та керівником низки компаній у сфері нерухомості, проектування та будівництва (зокрема ПП “Ком-Інвестбуд”, ТОВ “Промо Грандес”, ТОВ “Білдхолдер”, ТОВ “Компанія „Гепард“, яка й значиться кінцевим бенефіцарним власником телеканалу). За даними журналістів, компанія “Гепард”, яка надає послуги з охорони майна, пов’язана із керівником фракції “Батьківщина” в Полтавській облраді Сергієм Бєлашовим. Утім, у даних, які розкриває медіа, власником значиться інше прізвище – Олександр Гріщенко.
“ІРТ-Полтава” розкриває дані про власників. Скриншот з сайту irt.pl.ua
Політичний зв’язок прослідковується й щодо директора телеканалу Ігоря Кужика. Зокрема, був обраний депутатом Полтавської районної ради 8-го скликання у 2020 році від політичної партії “Всеукраїнське об’єднання „Батьківщина“, отримав мандат у червні 2021 року). Раніше у 2015 році також балотувався до Полтавської міської ради від ВО “Батьківщина”. На сайті телеканалу періодично з’являються матеріали зі згадками про діяльність партії, з плашкою “Партнерські матеріали”.
Телеканал періодично інформує про діяльність партії “Батьківщина”. Скриншот з сайту irt.pl.ua
Що у підсумку?
Аналіз моніторингу прозорості медіа Полтавщини демонструє розрив між формальною відкритістю сайтів та реальною можливістю читача дізнатися, хто формує редакційну політику та хто пише новини. Як бачимо, більшість проаналізованих медіа (близько половини) демонструють високі показники, проте їхня підзвітність здебільшого обмежується базовими контактами, офіційною реєстрацією суб’єкта в Нацраді та вказівкою редактора. Реальні бенефіціари та структури власності залишаються за кадром і щоб дізнатися про них, потрібно перевіряти у відкритих офіційних реєстрах. Також помітний політичний та бізнесовий вплив. У низці популярних регіональних медіа (зокрема, “Полтавська думка”, “ІРТ-Полтава”) простежується зв’язок із місцевими забудовниками та політичними силами (“Слуга народу”, “Батьківщина”). Хоча номінальні юридичні особи чи ФОП можуть бути вказані у футері, кінцеві вигодонабувачі виявляються лише через поглиблений аналіз держреєстрів або специфіку компліментарного контенту. Таким чином, читач самостійно не може точно визначити реального власника більшості медіа, спираючись лише на інформацію із сайтів. Поки відкритість зводиться до формального дотримання вимог нового законодавства, без вивчення реєстрів та медіааналітики аудиторія, залишається вразливою до прихованого лобізму місцевої політики чи бізнесу.
*Аналізувалися такі медіа: онлайн Коло, Полтавська хвиля, Полтавщина, 0532.ua, Полтавська думка, Зміст, Кременчуцька газета, Кременчуцький телеграф, У Полтаві, Новини Полтавщини, Кременчук Today, Медіа “Вісті Плюс”, Район.Миргород, 05366.com.ua, тижневик “Ехо” та телеканали ІРТ-Полтава, Суспільне Полтава, PTV UA, Телеканал “ГОК”, телестудія “Миргород”, телестудія “Лубни”, Кременчуцька міська телерадіокомпанія.
**Під час цього дослідження ІМІ використовував власних ШІ-асистентів, що працюють на базі великої мовної моделі (LLM), для структурування й аналізу масиву даних, пошуку і опрацювання інформації, збігів та інших закономірностей. Усі результати роботи ШІ перевіряли й затверджували експерти ІМІ. Методологію дослідження, інтерпретацію даних, висновки та остаточний текст визначає і затверджує ІМІ.
Надія Кучер, регіональна представниця Інституту масової інформації в Полтавській області
